Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Неперевершений майстер малої прозової форми М. Хвильовий витворив у нашому письменстві власний стиль, своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. На середину двадцятих років XIX ст. він став ви-знаним лідером цілого літературного покоління і був незмінним детонатором гострої кри-тичної полеміки про шляхи розвитку пореволюційної української культури, зокрема запо-чаткував знамениту літературну дискусію 1925 — 1928 pp. До творчої спадщини письменника знову звернулися учні загальноосвітньої школи № 16 разом з вчителем Петренко О.Б. До 120 річниці з дня народження М. Хвильового у благо-дійному фонді «Вітязь» 13 грудня відбулося засідання літературної вітальні, на якому присутні згадали твори митця, роки його життя. Ведучі: Лігоцька Дарина та Юрченко Богдан допомогли поринути у світ творчості відомого митця. Учні відзначили, що новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма. М. Хвильовий починав як неоромантик, хоча в новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної поетики, і елементи експресіонізму, навіть сюрреалізму. Письменник був неперевершеним майстром у передачі безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через предметну чи пейзажну деталь, через ланцюг асоціацій. Знову переконалися в тому, що еволюція письменника була непростою, й романтичний пафос поступово заступали викривально-сатиричні мотиви, на зміну захопленим гімнам революції приходив тверезий аналіз реальної дійсності, а відтак і нотки осіннього суму та безнадії. Пройнятися тематикою творів допомогли сценки у виконанні учнів: Крилова Сергія, Мовчан Сергія, Смолянінова Миколи, Нікуліна Кирила, Оробченко Дарини, Шамельової Марини, Васильєвої Надії та Ахундова Аганура. Зачарувала своїм співом Кіндякова Тетяна.
Методист ММЦ Л.Г. Шевченко
|
